В'єтнам. Нескорена земля: подорожні нотатки

30.07.10 Київ, Бориспіль… зустрічі, спілкування… сподівання нових вражень… наша група з 14 фотографів з Києва, Львова, Луцька та Рівного …



Що рухає мною, колегами, ради чого, для чого… спакували свою фототехніку та знову в мандри… посадка в літак… зліт… за декілька хвилин під нами безмежний простір понад десять тисяч метрів… інші землі, гори, рівнини, ліси, пустелі, моря… інші держави, люди… Ñ– я - маленька частинка цього безмежно безкрайнього простору… попереду десять годин високо над землею в безкрайньому просторі… саме в такий час приходять різні думки, коли далеко від повсякденної рутини й біганини… а чому саме рутини? А чи справді це рутина? А чи не ми самі Ñ—Ñ— й Ñ– створюємо?… Адже ж це й Ñ” саме життя, яке минає… Ñ– я сам його ж проживаю… в оточенні різних людей, друзів, недругів, любимих та коханих, чи просто байдужих людей… чомусь саме в такі моменти, коли знаходишся в далекій дорозі з’являється час на роздуми… мабуть тому, що ніщо не відволікає, ніби ніщо й не тримає… можливо корисно кожному час від часу бувати в мандрах, змінити звичну щоденну атмосферу життя, побуту, спілкування, змінити проблеми Ñ– Ñ—Ñ… вирішення… мрії, мабуть, народжуються в такі часи… азарт, в очікуванні побачити інше життя, отримати нові враження та задоволення… певний екстрім зміни оточення, та потім насолода від спогадів… це мабуть Ñ– Ñ” частинка мого життя …

Бангкок. Величезні та довгі коридори аеропорту, розгалужені в різні сторони на сотні метрів та заповнені магазинами, кафе… шукаємо трансферний зал… по коридорах пройшли, проїхали ескалаторами понад кілометр… вночі відсутні працівники інформаційного сервісу… при вході в зал очікування навіть роззули усіх… свій літак чекаємо понад 4 години… за стінами аеропорту спека, а у всьому величезному приміщенні приємна свіжа прохолода.

Ханой. На виході нас зустріли й на таксі доправили до готелю Sofitel Plaza… радісні зустрічі з колегами, що вже прибули… старт програми Конгресу завтра, тому у нас вільний час… частину наших поселилась тут, а частина поїхала до готелю Paradize. Оскільки 45 американських зелених проти 180 за двомісний номер – це все таки суттєва різниця у вартості проживання одного дня… умови у Paradize досить пристойні, телевізор з двома російськими каналами, навіть комп’ютер з доступом до Інтернету, пляшка вина, фрукти, чай, кава, Ñ–, найголовніше, кондиціонер…
На вулиці спека Ñ– висока вологість повітря… коли виходиш з приміщення, виникає враження, що входиш в сауну… не вистачає тільки віника… біля готелю на вулицях суцільний базар, кудись йдуть, поспішають люди, тисячі моторолерів та автомобілів, кожен щось несе чи везе… як великий мурашник, Ñ– у ньому я як мисливець за новими сюжетами… спочатку обережно вивчаю реакцію людей на фотографування… все гаразд, ворожості не має, й це головне… важливі моменти: необхідно знати декілька слів при спілкуванні, що виникає при фотографуванні… привітання – сін чао, дякую – кам он, пока – там бієф… ці прості слова Ñ” особливим ключиком до вдалого спілкування з людьми.

Сандалі… тільки вийшов з готелю, як до мене підбіг невеличкий чоловік й почав чистити мої вже потоптані сандалі, показуючи, що Ñ—Ñ… терміново потрібно ремонтувати, адже ці мені не личить… мої заперечення він не сприймав й наполегливо взявся за роботу: підклеїв гуму н підошву, начистив до блиску… за такі старання, я вирішив йому віддячити, давши долар-два. Оскільки в’єтнамських грошей я не мав, то запропонував йому провести мене до найближчого банку для обміну… розмінявши двадцять доларів на дрібні витрати, а це 380 тисяч донгів, я запропонував взуттяру 20 тисяч, на що він дуже образився, бо хотів 200 тисяч за якісну роботу… вражений таким нахабством я сказав, що взагалі нічого не дам, оскільки на роботу не напрошувався, й пішов геть… через хвилин 5 взуттяр мене все таки дістав й відстав, коли я дав йому 100 тисяч… тому погоджуватись на будь-які пропозиції з вулиці відразу не варто )))))
Після сніданку за 3 долари всі переїхали до нашого основного місця базування у 5-ти зірковий готель Sofitel Plaza… поселення, реєстрація Ñ– багато радісних зустрічей… ввечері відкриття Конгресу, банкет та культурна програма кращих артистів національної культури… наступний день розпочався з першого засідання FIAP, на якому обов’язковою була присутність лише ради директорів керівники федерацій фотомистецтва… решта у своєму виборі були вільними й могли приймати участь у всіх фотосесіях, що запропонували організатори… загальна кількість учасників конгресу - понад 200 з 40 різних країн всіх континентів світу …
Кортеж із 7 автобусів щодня возив нас різними місцями, а юні волонтери-студенти намагалися нам у всьому допомагати, щоб ніхто не відстав, не заблудився… дивувало, наскільки ці молоді люди привітні й доброзичливі… максимум інформації, посмішки, жарти… імена ж у них досить не звичні для нашого вуха… Цін, Хуєн, Хієн…

Намагався подумати, а чи змогли би наші молоді люди виконати так щиро цю ж роботу, без капризів… мабуть діти з Поліського краю це зробили би …


Назва міста Ханой, наприклад, має значення – Ха – ріка, Ной – всередині, міста Халонг – Ха – вниз, Лонг – дракон… Ñ– тут мабуть всі назви мають своє значення…


Фотосесії – мабуть одне з найголовнішого, заради чого ми всі з різних країн світу з’їхались… а головне все таки це спілкування, нові знайомства… тому й організатори мають дбати, та й дбають, щоб у кожного делегата залишились найприємніші спогади та, щоб кожен отримав масу нових та цікавих сюжетів…

Халонг, що в 350-400 км від Ханоя, знаходиться на узбережжі затоки Східнокитайського моря… в затоці три тисячі островів, що розкинулись та стирчать серед води наче гребні драконів… сотні туристичних, рибальських, більших чи менших кораблів та човнів… нас розсадили на декількох кораблях й повезли “у хащі дракона”... зі всіх сторін острови, біля яких на воді, на човнах, на плотах невеличкі поселення місцевого населення... рибальство… у всіх місцях умільці пропонують вироби своєї творчості, а жінки рибалок – багатства морів, все різноманіття морської живності… Ñ– наша кухня щодня була насичена делікатесними морепродуктами… склалось враження, що все, що знаходиться тут у воді Ñ” придатним до вживання – креветки, молюски, кальмари, мідії, риба… крім цього, вражає кількість виробів з перлин, які, до речі, продаються за досить дешевими цінами…

Спека щоденна діставала, на вулиці одяг відразу ставав мокрим, й постійно виникало бажання холодного душу й свіжого одягу…
Після декількох днів розумієш, що тамтешнє харчування не для наших організмів… продукти моря, якими б екзотичними й смачними вони не були, набридають швидко… а як це все можна їсти без хліба взагалі не зрозуміло… рис Ñ– картопля, як більш звична для нас їжа, зустрічались дуже рідко, та й у невеликих кількостях Ñ– приготовані особливим способом… єдине, що не набридало - це фрукти: дині, кавуни, папайя, манго, банани та маса інших екзотичних, назв яких не знаю…
Щодня нам показували нові місця, старовинні храми… обідали кожного разу в різних ресторанах Ñ– кожен по своєму був особливим… Ñ– в кожному безліч морепродуктів, що вже починали набридати… на одній з вечірніх трапез, музиканти на своїх національних інструментах грали сучасну популярну музику, а коли зазвучала мелодія «ÐºÐ°Ñ‚юші», а потім «ÐºÐ°Ð»Ñ–нкі», ніхто не залишився байдужим… наші волонтери-студенти завели своєю енергією понад дві сотні фотографів… вони танцювали й пищали від радості… Ñ– їхня радість була щирою й невимушеною…

У центрі Ханоя на великій площі знаходиться мавзолей Хо Ші Міна, до якого довжелезна черга бажаючих побачити в’єтнамського лідера… охорона… ніяких сумок з собою… ніяких фотоапаратів… черга не зупиняється, ніяких розмов… тіло вождя лежить за склом, підсвічене м’яким світлом, й пройшовши повз нього з трьох сторін, покидаємо це сумне приміщення… на площі багато червоних прапорів… по місту також достатньо червоних зірок й інших символів соціалістичної республіки…
Святкова вечеря, банкет, концерт кращих артистів – Ñ” обов’язковим від організаторів Конгресу, що проходить раз на два роки… кожен організатор намагається останній день зібрання кращих фотографів світу провести якнайкраще… Ñ– цей день, мабуть, запам’ятовується найбільше… кожна делегація одягається у святкові костюми… особливо колоритними виглядають представники азіатських країн… ми також традиційно уже одягаємо українські вишиті сорочки й на столі встановлюємо невеличкий прапорець нашої держави…

Народи сходу традиційно мають багату культуру та фольклор… на жаль не всім довелося з нею познайомитись… тому таким вражаючим видалось нам те що ми там побачили… виявляється звичай перемивати кісточки, пов'язаний не з Язикатою Хвеською… а з давньою в’єтнамською традицією обмивання кісток померлих….через рік після поховання уся родина опівночі збирається біля могили… кістки померлого дістають, миють Ñ– відчищають… потім Ñ—Ñ… перезахоронюють знову, попередньо помістивши до ящика меншого розміру… цю історію розповіла нам наш гід, студентка-волонтер, що приймала участь в організації Конресу.

Після завершення офіційної програми здійснюємо поїздку на північ під китайський кордон в містечко Сапа… ніч дороги у старенькому поїзді… Ñ– ми зовсім в іншій місцевості… Ñ–, що важливо, тут не так спекотно. Гори чимось нагадують наші Карпатські… тільки на кілометр вищі… вражає, що кожен схил, де не має дерев, засаджений рисом… а це ж як складно, оскільки рис росте у воді Ñ– потрібно переплановувати похилі поверхності ґрунту у вигляді сходів… всі вантажі люди переносять у великих кошиках на спинах… у селах досить розвинуте декоративно-прикладне мистецтво Ñ– всюди народні умільці пропонують туристам свої вироби, куди би ми не приїжджали… їхній підприємницькій мабуть слід повчитись нашим народним майстрам …
Ð’ містечках багато готелів, галерей, ресторанів, кафе… всюди Ñ” де зупинитись Ñ– , головне, Ñ” блага цивілізації… в тому числі й Інтернет, не кажучи вже про пристойні та доступні по цінам умови проживання та харчування…

Кожному подорожуючому варто пам’ятати, що головне у перебуванні, особливо в далеких місцях, що?… здоров’я… тому що найдальші, екзотичні, миловидні, найкращі місця світу будуть вам байдужими, коли нападе якась болячка… весь вас час займатимуть думки про покращення здоров’я, а це вимагає великих затрат лише часових, а й матеріальних… за всі свої мандрівки в Африці, Туреччині, Сирії, Індії та багатьох інших країнах я вперше це відчув на собі… можливо раніше був більш обережним, а можливо проста випадковість… на четвертий день я отруївся їжею й ніч Ñ– день всі мої плани різко змінювались… на деякий час я став нездатним до сприйняття оточуючої екзотики, до спілкування з колегами… в думках лиш одне – коли ж це все закінчиться? На день я залишився в готелі Ñ– до мене прийшла група лікарів… справжній консиліум відбувся, щоб поправити моє здоров’я… приємно, що допомагали колеги Саша Коробов, Саша Купчинський, Наталя Компанцева, Сергій Бондарук, за що я кожному безмірно вдячний(!)…. А Рікардо Бусі також залишився в готелі Ñ– саме завдяки йому у мене зібрались лікарі для надання допомоги… група поїхала до Халонгу… Ñ– лише після обіду, з покращенням мого фізичного стану, ми наздогнали групу… до повної реабілітації хорошого самопочуття пройшло ще декілька днів …


Пляшка води 350 мл у 5-ти зірковому готелі 5,5 доларів, смакував її, наче дорогий коньяк. А взагалі... подорожувати В'єтнамом недорого, якщо не зупинятись у 5-ти зіркових готелях ))))

Два тижні промайнули швидко Ñ– вже відчувалось, що пора додому… з усіх попередніх подорожей склалось відчуття оптимального терміну перебування в подорожі, що складає 7-10 днів… за більшого терміну перебування виникає звикання до нової обстановки Ñ– приглушується гострота відчуття погляду фотографа… Ñ–, водночас, з’являється туга за рідною домівкою, сім’єю, друзями, роботою…

Знову аеропорт, літак, Бангкок, Бориспіль Ñ–… наша рідна українська протверезна дійсність… Ð’ аеропорту нас чекав автомобіль Сергія, на якому перше, що ми зробили, від’їхавши від Києва, це у ресторані замовили українського сала, смаженої картоплі та хліба smile;)

Список українських делегатів 30 Конгресу Міжнародної федерації фотомистецтва:
Микола та Лариса Іващенко, Наталія Компанцева, Ірина та Олександр Єршови, Вадим Кисельов, Сергій та Людмила Бабкови (м.Київ, Микола та Наталія Тинкалюки, Роман Семен, Олександр Коробов (м.Львів, Юрій Черневий (Івано-Франківська обл., Сергій Бондарук (м.Луцьк, Олександр Харват, Олександр Купчинський(м.Рівне).

 

Фотографії з подорожі можна переглянути за посиланням: 

 

http://new.ukrfoto.org/?pg=allgalleryphotos&allphotos=46 

 

http://new.ukrfoto.org//?pg=allgalleryphotos&allphotos=47